Перш ніж у кабінеті лікаря-гінеколога з’явилося сучасне гінекологічне крісло закордонними фахівцями було зроблено чимало спроб облаштувати робоче місце таким чином, щоб огляд та лікувальний процес приносили максимальний ефект та мінімальні незручності обом сторонам процесу.
Епоха середньовіччя – Перше гінекологічне крісло
У середні віки медицина перебувала під сильним впливом церкви, яка всіма силами стримувала розвиток медичної науки. Лікарі того часу не мали під рукою жодних допоміжних засобів для надання повноцінної медичної допомоги пацієнтам. Тим не менш, починаючи з середини 16 століття в Європі почали з’являтися перші медичні інструменти та спеціалізовані меблі.
Зокрема, у середині 16 століття з’явився перший хірургічний стіл, пристосований для огляду вагітних. Автор цього столу достеменно невідомий. Стіл був виготовлений з дерева та забезпечений спеціальними тримачами для ніг. Нижня частина столу опускалася, що дозволяло провести огляд пацієнтки.
Епоха розквіту – Акушерські ліжка та гінекологічні крісла
Якщо 16 століття ознаменувалося ослабленням впливу церкви на медицину та прагненням середньовічних лікарів боротися з недугами всіма силами, то з середини 18 століття медичне обладнання починає швидко вдосконалюватися.
Першу конструкцію пологового ліжка виготовили за розробками основоположника вітчизняного акушерства Н.М. Максимович-Амбодіка. Гінекологічне крісло видозмінювалося цей час кілька разів.
На початку століття Дмитро Оскарович Отт сконструював тримачі для ніг, які вдягалися на коліна. За допомогою мотузок ноги підтягувалися до живота та фіксувалися за головою.
До кінця 19 століття з’явилася модель, що віддалено нагадує сучасний пристрій. Воно виготовлялося з дерева, мало м’яку відкинуту спинку назад, спеціальний валик, підлокітники з дерев’яними ручками та підставки для ніг. Розробив цю модель К.А. Раухфус,
лікар німецького походження. Саме це випорожнення можна вважати першим прототипом сучасного гінекологічного крісла.
Наприкінці 19 століття всі вітчизняні медичні установи оснастили ліжками зі спеціальною конструкцією, що отримали свою назву – рахманівські – на ім’я свого творця – лікаря акушера-гінеколога А.Г. Рахманова.
Особлива конструкція цього ліжка дозволяла за необхідності піднімати та опускати спинку, засувати та висувати нижню частину під час огляду пацієнтки. Ліжко оснащувалося спеціальним лотком для плода, підлокітниками та підніжками.
На початку 20 століття науково-технічний прогрес дозволив удосконалити винахід за допомогою гідроприводу. З його появою можна було регулювати висоту крісла, натискаючи при необхідності на педаль, а підніжки та підлокітники встановлювали вручну.
Сьогодні більшість пологових будинків досі використовують рахманівські ліжка (рахманки), а окремого поняття “гінекологічне крісло” не існує. Усі гінекологічні, проктологічні та урологічні маніпуляції відбуваються на однотипних кріслах, оснащених різним додатковим обладнанням та пристроями.